1.    
  2.     ЗЯ́ЮЧИЙ

ЗЯ́ЮЧИЙ

ЗЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до зяяти. Зяючі отвори вікон з багристими зблисками на уцілілих де-не-де шибках мовчазно і загадково дивилися на озброєних незнайомих людей, що заповнили подвір’я (Олесь Гончар, III, 1959, 136); У зяючій рані, що густо сочилася кров’ю, він [лікар] побачив перебиту кістку і рвані пасма синюватого сухожилля (Василь Кучер, Голод, 1961, 172).

Як правильно писати та вживати слово – ЗЯ́ЮЧИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЗЯ́ЮЧИЙ Том 3 — Стор. 744. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЗЯ́ЮЧИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЗЯ́ЮЧИЙ

19.11.2017

Написати коментар