1.    
  2.     ЗЯТЬ

ЗЯТЬ

ЗЯТЬ, я, чол.

1. Чоловік дочки. До своєї дочки Горпуші прийняв [Сучок] собі у прийми зятя (Борис Грінченко, II, 1963, 313); Цілий тиждень Микола запивав своє гірке бурлацтво і приходив додому п’яний. Дочка й зять зглядались між собою й мусили мовчати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 258); До привітної господині хлопці один з-перед одного напрошувалися в зяті (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 180).

2. Сестрин чоловік. Сьогодні одібрав од сестри і зятя листи (Панас Мирний, V, 1955, 338); Жив [Прокіп] у сестри та зятя (Андрій Головко, I, 1957, 201).

3. Чоловік зовиці.

Як правильно писати та вживати слово – ЗЯТЬ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЗЯТЬ Том 3 — Стор. 744. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЗЯТЬ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЗЯТЬ

18.03.2017

Написати коментар