1.    
  2.     ЗОМЛІВАТИ

ЗОМЛІВАТИ

ЗОМЛІВАТИ; аю, аєш, недок., ЗОМЛІТИ і рідко ЗІМЛІТИ, ію, ієш, дек.

1. Втрачати свідомість; непритомніти. Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, — бачу — зомліває (Марко Вовчок, I, 1955, 224); Чула [Орися], що її обхоплює щось чорне, що вона зомліває… За мить вона впала паничеві на руки (Борис Грінченко, II, 1963, 116); [Андрій (з криком):] Оленко! Що це з тобою надіялось? Зомліла… Рученьки похолонули… не б’ється серце!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 459); — Зімлів я пару разів під час тої [шандаря] науки (Іван Франко, II, 1950, 351).

2. Втрачати на деякий час здатність рухатися від сильного переживання, перевтоми, болю і т. ін.; завмирати, ціменіти. Чує [дівчина]: в аїрі з-за броду Щось плеснуло темну воду, — З жаху дівчина зомліла (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 381); «Гей, полонянка ось!..» «Яка ж вона хороша!» «Та тільки дуже зла!» Я глянув і зомлів… Та це ж вона, вона, троянда Де-Лярюша (Володимир Сосюра, I, 1957, 285);

//  Нити, завмирати (про серце, душу). Серце зомліло в Марини (Нечуй-Левицький, I, 1956, 99).

3. Ставати нечутливим через порушення кровообігу; терпнути (про частини тіла). Б’ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває, одбився далеко від своїх (Марко Вовчок, I, 1955, 333); Василина сіла вечеряти, підобгавши під себе ноги, і тільки тепер почутила, що в неї ноги стали неначе дерев’яні: отерпли й зомліли (Нечуй-Левицький, II, 1956, 34); Руки в Петра туго зв’язані за спиною і зомліли. Він уже зовсім не відчував своїх пальців (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 60).

Як правильно писати та вживати слово – ЗОМЛІВАТИ

Джерело – словник СУМ – ЗОМЛІВАТИ Том 3 — Стор. 684.

Значення та приклади вживання слова «ЗОМЛІВАТИ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ЗОМЛІВАТИ

17.04.2017

Написати коментар