1.    
  2.     ЗВУЧА́ННЯ

ЗВУЧА́ННЯ

ЗВУЧА́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням звучати. Ми майже точно можемо відрізнити.. звучання повної пляшки від порожньої, цілої посудини від розбитої тощо (Наука і життя, 12, 1958, 27); Вася почув дивний звук. Він був схожий на звучання струни блискучої скрипки (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 38); Могутній у своїй силі і принадно сумовитий по звучанню тенор, обриваючи душу, підводився до самого неба (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 520); Вона не знала, як дати йому зрозуміти, що в їх домі навіть саме звучання слова «брехня» вважалося непристойним (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 525); Надзвичайна краса народної пісні щев її крилатому афористичному звучанні (Терень Масенко, Життя.., 1960, 130).

2. перен. Характер, зміст, значення. Одні і ті самі явища дійсності можна висвітлити з різних позицій, і ці явища матимуть неоднакове звучання (Мистецтво, 5, 1957, 3); Слава Шевченка вийшла далеко за межі любимої ним України. Він поет світового звучання (Комуніст України, 2, 1961, 68).

Як правильно писати та вживати слово – ЗВУЧА́ННЯ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЗВУЧА́ННЯ Том 3 — Стор. 502. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЗВУЧА́ННЯ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЗВУЧА́ННЯ

02.03.2018

Написати коментар